Стіна пам’яті
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.14.2018.151139Ключові слова:
монументальне мистецтво, Стіна пам’яті, Ада Рибачук, Володимир МельниченкоАнотація
У статті піднімається питання долі монументального художнього твору у тоталітарному суспільстві. Розглянуто композиційно-художні характеристики унікального архітектурно-мистецького ансамблю крематорію в Києві, споруджуваного в 1960–1980-х роках, роль і місце у ньому головного художнього елемента — «Стіни пам’яті» з рельєфами, створеними художниками-монументалістами А. Рибачук і В. Мельниченком. Монументально-пластична унікальність стилістики та авторського виконання твору полягала у тому, що «Стіна» демонструвала прагнення до свободи, пропагувала цінність кожної людської особистості, що у тодішньому суспільстві було неприйнятним і диким.
Автор подає аналіз виражальних засобів, характеризує окремі композиції цього твору, знищеного радянською владою у 1982 році. Окреме місце у статті займає культурологічна характеристика соціокультурного тла, в умовах якого здійснювалося творення художніх образів.
Посилання
Ribachuk A. Arhitektura i ritual: razmyishlenie — plastika // Dekorativnoe iskusstvo SSSR. 1973. # 8. S. 17–21.
Erofalov-Pilipchak B. L. Arhitektura sovetskogo Kyiva. Kyiv: A S, 2010. 640 s.: il.
Kostin V. Ekstsentrichnost pechalnogo obraza // Stroitelnaya gazeta. 1975. 28 maya.
Kry`k ptaxa III. Ada. Nespy`nna i neskorena. Ky`yiv: ADEF- Ukrayina, 2011. 356 s.: il.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Наталія Горова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
