Світова література у рефлексіях сучасної української композиторки Людмили Юріної

Анотація

Уперше в українському музикознавстві розглянуто програмні камерно-інструментальні і камерно-вокальні твори Людмили Юріної, написані на тексти або під враженням від творів сучасних французьких (Е. Йонеско), американських (С. Плат, Р. Бах, А. Гінзберг), ірландських (Дж. Джойс), німецьких (Г. Мюллер) та інших поетів і письменників. З’ясовано, що образний зміст поезії і літератури, яка приваблює композиторку, є надзвичайно різноманітним і зачіпає широкий спектр філософських і соціальних питань. Це одвічні філософські проблеми життя і смерті, любові і байдужості, болісних пошуків людиною свого місця в соціумі і трагічної неможливості примирення з жорстоким світом. Здійснено текстологічний аналіз поетичних і прозових текстів, які надихнули Л. Юріну до написання таких творів, як: «Ран-нан» («Внутрішнє світло») для 19 струнних (1993), «As soon as possible» («Якнайскоріше») для гобоя соло (1997), «Funny Death» («Смішна смерть») для 8 голосів (1998), «Herzstuck» («П’єса про серце») для сопрано соло (2006) та моноопера «Леді Лазарус» для сопрано, фортепіано та електроніки (2013–2016). Аналітичні спостереження над творами Л. Юріної різних періодів творчості дозволили зробити узагальнення стосовно її музичної естетики та основних рис стилю, серед яких — відкритість до технологічних експериментів і авангардні пошуки в різних стилях і техніках композиції (робота з тембром, сонористика, алеаторика, атональність, квазітональність, квазісеріальність тощо), синтезування принципів європейського та східного музичного мислення, використання розширених виконавських технік для інструментів та голосів, приділення великої уваги просторовим властивостям звуку. Підкреслено, що технологічні новації не є самоціллю для Л. Юріної, їхнє використання спрямоване на адекватну реалізацію композиторського задуму.