TY - JOUR AU - Хань, Чжан PY - 2022/11/29 Y2 - 2024/03/29 TI - Альтова соната Дмитра Шостаковича у художньому просторі виконавської інтерпретації JF - Науковий журнал ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ JA - hk VL - IS - 18(2) SE - КУЛЬТУРОТВОРЕННЯ І ОСОБИСТІСТЬ DO - 10.31500/1992-5514.18(2).2022.269802 UR - http://hudkult.mari.kyiv.ua/article/view/269802 SP - 125-130 AB - <p>Розглянуто Сонату для альта та фортепіано ор. 147 (1975) Дмитра Шостаковича з метою узагальнення аспектів камерно-інструментальної стилістики. У цьому річищі було проаналізовано виконавську версію альтової сонати композитора у прочитанні Федора Дружиніна (альт) і Михайла Мунтяна (фортепіано), які вперше представили цей твір публіці. Ця інтерпретація, на нашу думку, є еталонною, оптимально наближеною до авторського задуму. До того ж, Шостакович присвятив свій опус саме Ф. Дружиніну, який часто брав участь у прем’єрах творів уславленого композитора і тонко розумівся у виконавській стилістиці його музики. Серед чинників, які створюють звуковий сценічний образ камерного стилю Шостаковича — скерованість задуму на показ конфліктності, масштабності задуму, концепційності у прочитанні його складових у спробі реалізації ідеї симфонізації жанру. Значення Альтової сонати Д. Шостаковича в історії цього жанру і в історії музики ХХ століття важко переоцінити. Композитор розширив образно-емоційну сферу альтової гри, надзвичайно широко використав навіть сам звуковий діапазон альта: задіяні всі регістри інструменту. Альтова партія багата на оригінальні ефекти: кантилена на флажолетах, велика кількість подвійних нот, складна поліфонічна тканина— з подвійними контрапунктами (особливо в Каденціях) і вимагає від виконавця значних зусиль. Проаналізована виконавська версія твору є досить цілісною щодо відтворення зазначених характеристик авторського задуму. Її можна вважати еталонною в камерно-інструментальному виконавстві ХХ століття</p> ER -