Полілог з екраном або Буття як інтерфейс-меню

Анотація

Стаття присвячена особливостям існування сучасної людини у світі, повному екранів різного формату і функціонального призначення.

Внаслідок множинності девайсів, що оточують людину у щоденному бутті, діалог «людина — екран» перетворився на полілог, ускладнений нескінченним нашаруванням реальностей: ландшафтів субстанціональної дійсності та віртуальних світів комп’ютерного «заекрання».

Важливими для сприйняття довкілля стають засоби зв’язку та узгодження, способи взаємодії людини з численними гаджетами. Щось на кшталт комп’ютерного інтерфейсу або більш складного — інтерфейс-меню, що передбачає реалізацію множини сценаріїв дії, послідовність яких визначається користувачем за принципом трансфокації подій різної віддаленості у часі і просторі.

Розглянуто своєрідність організації екранних хронотопів (кінематографа, телебачення, електронного відео, віртуальної реальності кіберпростору), уточнено певні аспекти повсякденного використання людиною новітніх мультимедійних технологій, наголошено на впливі експансії екранної культури на трансформацію загальної картини світу. Досліджено особливості провідних стратегій взаємодії з віртуальною реальністю людини постмодерну. Йдеться про основні іронічні стратегії, серед яких: гра, зваблення, симуляція. Проаналізовано сфери найбільш повної реалізації Homo Ludens у комп’ютерному «заекранні» — у гіперреальності. У буденному існуванні це — простір комп’ютерних ігор та комунікативний простір соціальних мереж, де користувач-кріейтор, оснащений гайтеком, може реалізувати різноманітні alter-ego власного «Я». Розглянуто, яким чином полілог з екраном обумовлює принципово новий спосіб комунікації і трансляції інформації, оновлення соціокультурного досвіду, трансформацію соціально значущих норм і стандартів.