Графіка Олександра Шульдиженка (Стахова) у контексті мистецтва нонконформістського руху в Україні
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.12.2016.178874Ключові слова:
Олександр Шульдиженко, Alexander Stachow, графіка, художнє життя в Україні 1950–1980‑х, нонконформізм, андеграунд, неофіційне мистецтво, «Тихий живопис», субкультураАнотація
У статті досліджується творчість британсько-українського художника О. Шульдиженка (1922–1988). Вперше графіка художника (доволі часто використовував псевдо Стахов) розглядається у контексті культури СРСР, а також на тлі офіційного мистецтва і нонконформізму в Україні. Особливо уважно висвітлюються рухи у середині нонконформізму: андеграунд і різноманітні прояви «неофіційного мистецтва». Вперше позначені напрямки мистецтва, які за світоглядними налаштуваннями, тематикою, і арсеналом художніх засобів суголосні поетиці та естетиці О. Шульдиженка. Завдяки систематичному дослідженню всього обсягу спадщини майстра (включаючи раніше невідомі періоди творчості) складено періодизацію творчості митця. На її основі створено і представлено читачеві реконструкцію шляху О. Шульдиженка у мистецтві.
Посилання
Вишеславський Г. Коло Павла Бедзіра та його вплив на сучасне мистецтво Ужгорода // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. зб. / ІПСМ АМУ. Київ: Вид. дім А+С, 2005. Вип. 2. С. 284–293.
Вишеславський Г. Нонконформізм: Андеґраунд та «неофіційне мистецтво» // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісник / ІПСМ АМУ. Київ: Вид дім А+С, 2006. Вип. 3. С. 171–198.
Вишеславський Г. Графіка Олександра Шульдиженка (Стахова) у контексті мистецтва Британії // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. зб. / ІПСМ НАМ України. Київ: Фенікс, 2015. Вип. 11. С. 14–83.
Вишеславський Г. А., Сидор-Гібелинда О. В. Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України. Париж; Київ: Terra incognita, 2010. С. 314–315.
Лобановский Б. Киевские анахореты // Византийский ангел. 1997. № 3. С. 31–40.
Плющ Л. У карнавалі історії: Свідчення. Київ: Факт, 2002 С. 97–99.
Ракитин В. Другое искусство : Свобода и художественный идеализм // Другое искусство. Москва. 1956–1976: в 2 т. / сост. Л. П. Талочкин, И. Г. Алпатова. Москва: Худ. галерея «Московская коллекция»: СП «Интербук», 1991. Т. 2.: каталог выставки. С. 12.
Сверстюк Є. Блудні сини України. Київ: Знання, 2001. C. 22.
Сєнчило А., Артеменко М. Борис Плаксій // авторська телевізійна передача «Ми». 2005.
Сидоров А. В поисках духовности // Отражение’90 / сост. С. Савостьянов. Москва: Молодая гвардия, 1990. С. 6–27.
Скляренко Г. На берегах. Нотатки до українського мистецтва ХХ ст. Київ: Софія, 2007. С. 107.
Сошко О. Життя і творчість Олександра Івановича Шульдиженка (Стахова): дипломна робота / Українська Академія Мистецтв. К., 1997. 65 с.
Танюк Л. Життя в мистецтві та політиці // Слово, Театр, Життя: Вибране: в 3 т. Київ: Альтерпрес, 2003. Т. 2. С. 184.
Шульдиженко А. О роли маскирующих и послеобразных средств в произведениях изобразительного искусства, а также об особенностях зрительных реакций, связанных с опознанием таких композиций // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. зб. / ІПСМ НАМ України. Київ: Фенікс, 2015. Вип. 11. С. 72.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Гліб Вишеславський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
