Конформізм, нонконформізм і візуальна невідворотність постнонконформізму: До історії поняття «нонконформізм»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31500/1992-5514.16.2020.205236

Ключові слова:

візуальне мистецтво, теорія культури, м’який нонконформізм, жорсткий нонконформізм, постнонконформізм

Анотація

Наведена у статті наукова аргументація засвідчила недостатню обґрунтованість нонконформізму як суспільно-мистецького явища у полі новітніх теоретико-методологічних розробок. Оскільки нонконформізм за своєю природою і суттю існує поза «течієвими», стилістичними і «напрямовими» вимірами, доведено, що його представниками були не обов’язково художники, які сповідували нонконформізм як начебто прояв активної громадянської позиції. Показано, що до митців, яких можна вважати нонконформістами в мистецтві, належали не лише жорсткі опозиціонери ідеологічній доктрині, а й м’які опозиціонери, які сприймали світ з точки зору здорового глузду. Політика удаваного компромісу дозволяла художникові реалізувати себе на полі безкомпромісних мистецьких відправ.

З’ясовано, що в річищі поняття «нонконформізм» можна розглядати поведінкові, світоглядні феномени різних часових вимірів, де кожен етап еволюційної гілки потребує цілісної реконструкції проблемного поля того опору, який чинить художник у культурно-мистецькому середовищі. Світоглядні орієнтації українського нонконформізму зберегли цінність і дотепер — у формі постнонконформізму, своєрідного культурного явища 1990–2000-х, що виникло на «мальовничих» руїнах посттоталітарного режиму в умовах демократичних свобод.

Біографія автора

Леся Смирна, НАМ України

доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник, начальник відділу міжнародних наукових і мистецьких зв’язків НАМ України

Посилання

Aronson E. Sovremennyie tehnologii vliyaniya i ubezhdeniya. Epoha propagandyi. Moskva: Praym-Evroznak, 2008. 543 s.

Arslanov V. G. Mif o smerti iskusstva: esteticheskie idei Frankfurtskoy shkolyi ot Benyamina do novyih levyih. Moskva: Iskusstvo, 1983. 325 s.

Byichkov V.V. Leksikon nonklassiki. Hudozhestvenno-esteticheskaya kultura XX veka. Moskva: ROSSPEN, 2003.

Byichkov V.V., Mankovskaya N.B., Ivanov Vyach.Vs. Trialog: Razgovor pervyiy ob estetike, sovremennom iskusstve i krizise kulturyi / In-t filosofii RAN. Moskva, 2007. S. 21–22.

Korduell M. Psihologiya ot A do Ya. Moskva, 2000. 198 s.

Kukarkin A.V. Burzhuaznaya massovaya kultura. Teorii. Idei. Raznovidnosti. Obraztsyi. Tehnika. Bizness. Moskva: Izd-vo polit. lit., 1985. 428 s.

Levchuk L.T. Ukrainska estetyka: tradytsii ta suchasnyi stan. Kyiv: MAKLAUT, 2011. 339 s.

Lifshits M., Reyngardt L. Krizis bezobraziya. Ot kubizma k pop-artu. Moskva: Iskusstvo, 1968. 220 s.: il.

Mankovskaya N. Estetika postmodernizma. Sankt-Peterburg: Aleteyya, 2000. 347 s.

Matveeva Yu. Neofitsialnoe iskusstvo 1960–1980-h v kollektsii Moskovskogo muzeya sovremennogo iskusstva. Anatoliy Brusilovskiy. Panteon russkogo andegraunda. Proizvedeniya iz kollektsii Moskovskogo muzeya sovremennogo iskusstva i chastnyih sobraniy. Moskva, 2009. 187 s.

Mayers D. Sotsialnaya psihologiya. 5 mezhdunar. izd. Sankt-Peterburg: Piter, 2000. 688 s.

Smyrna L.V. Stolittia nonkonformizmu v ukrainskomu vizualnomu mystetstvi. Kyiv: Feniks, 2017. 480 s.

-litnii nonkonformizm: Rozmova prezydenta Asotsiatsii arthalerei Ukrainy Viktora Khamatova, mystetstvoznavtsia Lesi Smyrnoi ta kulturoloha Andriia Puchkova. URL: http://be-inart.com/post/view/2647 (access date: 01.05.2020).

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-06-12

Як цитувати

Смирна, Л. (2020). Конформізм, нонконформізм і візуальна невідворотність постнонконформізму: До історії поняття «нонконформізм». Науковий журнал ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, (16(1), 39–43. https://doi.org/10.31500/1992-5514.16.2020.205236

Номер

№ 16(1) (2020)

Розділ

Проблеми методології сучасного мистецтвознавства та культурології

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Леся Смирна

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1.    Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2.    Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

 

3.    Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.