Поетика оперного жанру
DOI:
https://doi.org/10.31500/1992-5514.18(1).2022.260385Ключові слова:
оперний жанр, оперна поетика, оперне лібрето, оперний ансамбль, проспівана п’єса, речитатив, вокальна декламація, «Орфей» К. МонтевердіАнотація
Розглянуто поетику опери як фактор жанрової самоідентичності протягом понад чотирьох сторіч оперної історії. Ідеться про оперні джерела, пов’язані із системою музичних жанрів, і про жанри театральні, в яких суттєва роль належала музиці. Наголошено, що з виникненням на межі ХVІ–ХVІІ століть опери її поетика формувалася одночасно у двох варіантах: у словесних текстах і поясненнях, і у системі мовних і виразових засобів самих творів. У статті проводиться думка про умовне існування трьох різних історій опери, залежних від того, на якій зі складових робиться основний акцент при висвітленні історичного матеріалу. Це опера як «проспівана драма», опера— різновид жанру вокально-інструментальної музики, а також опера як один із самостійних видів театрального мистецтва. Три складові оперної поетики та функції кожної з них розкриваються на прикладі аналізу шостого твору в історії жанру і першого справді класичного зразка— опери «Орфей» Клаудіо Монтеверді. Якщо суто оперною новацією стала вокальна мова оперних персонажів та проспівані діалоги, то залишилися вагомими і надалі зазнали активного розвитку два інші представлені в опері К. Монтеверді компоненти: музика інструментальна, а також хорова і пов’язана з нею ансамблева. Таким чином, оперна поетика пов’язується з постійною гнучкою взаємодією законів драматичного, музичного і театрального мистецтв.
Посилання
Averintsev, S. (1997). Poetyka rannievizantijskoj literatury [Poetics of early Byzantine literature]. Moscow: Coda.
Arnonkur, N. (2005). Moi sovremenniki Bach, Mozart, Montrverdi [My contemporaries: Bach, Mozart, Montrverdi]. Moscow: Klassika-XXI.
Berg A. (1975). O muzykalnykh formakh w moej opere “Wozzek” [On the musical form in my opera Wozzeck]. In Zarubezhnaja muzyka XX weka. Moscow: Muzyka.
Gorovitch, B. (1984) Opernyj teatr [Opera theatre]. Leningrad: Muzyka.
Konen, V. (1971). Klaudio Monteverdi (1567–1643) [Claudio Monteverdi (1567–1643)]. Moscow: Sovetskij kompositor.
Dimitrin, Yu. & Stetsenko, A. (2020). Libretologia. Vosmaja nota v gamme [Librettology. Eighth note in the scale]. Saint Petersburg; Moscow; Kranodar: Planeta musyki.
Logunova A. (2017). Muzykalno-dramaturgicheskaja forma finalov v operakh Giuseppe Verdi [Musical-dramatic finals’ form in operas by Giuseppe Verdi]. [Candidate thesis abstract, Rimsky-Korsakov St. Petersburg State Conservatory].
Savvina, L. & Petrov, V. (2011). Poetica musykalnogo proizvedenija: nowye nautchnyie napravlenija [Poetics of a Musical Work: New Scientific Directions]. Astrakhan: Astrakhan State Conservatory.
Rolland, R. (1988). Musykanty proslykh dnej [Musicians of yesteryear]. Moskow: Musyka, 1988, s. 34–80.
Stendhal (1985). Zhyzn Rossini [Life of Rossini]. Kyiv: Musytchna Ukraina.
Kerman, J. (1988). Opera as Drama. New and Revised Edition. Berkley. Los Angeles: University of California Press.
Monteverdi, C. (1920). L’Orfeo. Favola in musica. Rappresentata in Mantova L’anno 1697. Et novamente data en luce da G. Francesco Malipiero. London: J &W. Chester LTD.
Smith Patrick J. (1971). The tenth muse. A historical study of the opera libretto. London: Victor Gollanez LTD.
Cherkashyna-Hubarenko, M. (2015). Opernyi teatr u minlyvomu chasoprostori [Opera theatre in a changing time-space]. Kharkiv: AKTA
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
